МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
Звернення
до закордонного українства з нагоди
77-х
роковин Голодомору років в Україні
В останні дні листопада українці усього світу та міжнародне співтовариство єднаються у скорботі за мільйонами невинних жертв однієї з найбільших гуманітарних катастроф людства - Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Історія українського народу сповнена чималої кількості сумних сторінок і випробувань. Однак, гострий біль від трагедії, яка спіткала нас у мирний час, залишається відчутним і сьогодні.
Немилосердний сталінський режим не міг змиритися з існуванням вільних та непокірливих селян. Голодомор став його цинічною відповіддю на опір народу насильницькій колективізації, а багата хліборобна Україна постала перед загрозою голодного винищення її працелюбного населення.
Наш святий обов'язок сьогодні і в подальшому робити все, щоб пам'ять про загиблих від штучного голоду українців та представників інших націй залишалася живою для нинішніх і прийдешніх поколінь, слугуючи пересторогою на майбутнє.
Світова підтримка та співпереживання додають Українському народові духовної сили і впевненості у побудові незалежної демократичної держави, найвищою цінністю якої є права та свободи Громадянина.
Щиро ціную зусилля закордонного українства з поширення правди про причини і наслідки Голодомору. Слова вдячності адресую всім країнам і народам, які поділяють нашу жалобу, допомагають відродити та зберегти пам'ять про пережите лихоліття.
Хочу, щоб у ці поминальні дні ми звернулися у спільній молитві до Всевишнього:
"Упокой, Господи, душі невинно убієнних, а нам, нині сущим, даруй мудрість уникнути трагічної долі минулих поколінь! Вічна Пам'ять!”
Костянтин ГРИЩЕНКО
Прес-реліз
з нагоди відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів
Серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливе місце займає Голодомор 1932 – 1933 років. Внаслідок зумисних дій комуністичної влади впродовж декількох років Україна втратила близько 10 мільйонів життів.
З огляду на масштаби, жорстокість і цинізм здійснення Голодомору, історія сучасної Європи не має аналогів подібних злочинів. У мирний час і за сприятливих природно-кліматичних умов від голоду помирали мільйони людей.
Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Було поруйновано соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічну самобутність.
Трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників.
Лише з здобуттям Україною незалежності правда повернулася до народу, стає його болем, реквіємом і, одночасно, символом незнищенності.
Щороку у четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів.
Значним кроком до належного вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років є спорудження в Києві Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні.
ЮНЕСКО, Парламентська Асамблея ОБСЄ, Європейський Парламент ухвалили документи про вшанування пам‘яті жертв Голодомору. Святий Престол, а також законодавчі органи 14 інших країн визнали Голодомор геноцидом українського народу, а парламенти ще 6 країн прийняли документи про вшанування пам’яті жертв Голодомору. На регіональному та муніципальному рівнях у 9 державах світу ухвалено 32 рішення про визнання Голодомору геноцидом.
28 квітня 2010 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Щодо вшанування пам‘яті жертв Великого Голоду (Голодомору) в колишньому СРСР», якою визнала Голодомор злочином проти людяності, закликала держави відкрити архіви, а істориків – здійснювати незалежні дослідження проблеми з метою встановлення повної, об‘єктивної, не заполітизованої правди про цю трагедію.
Відзначаючи сьогодні 77-у річницю української трагедії, ми також віддаємо данину пам'яті мільйонів росіян, казахів і представників інших національностей, що померли від голоду в Поволжі, на Північному Кавказі, в Казахстані та інших регіонах колишнього Радянського Союзу внаслідок примусової колективізації, що залишило глибокі незагойні рани у свідомості поколінь.
Ми переконані в тому, що викриття подібних злочинів проти людяності, збереження історичної пам’яті про жертви голодоморів, визнання та вшанування їхніх страждань сприятимуть запобіганню подібних катастроф в ім’я майбутніх поколінь.